Білясте небо — наче у розводах.
Над Ашгабадом майже літня спека.
Це для туркменів звична вже погода,
А в Україні літо так далеко...
Тут тридцять вісім в вересні - не диво
І відблиск сонця в дзеркалі асфальту..
Мармур будівель... Як же це красиво —
Під куполами з золота і смальти.
З одного боку — гори бованіють,
А з іншого — пустеля жаром диха...
І все ж при цьому вулиці зоріють
Квітковим раєм — оку ніжна втіха.
Фонтанів в Ашгабаді не злічити
І в місті струменять вони повсюди.
В національне вдягнуті тут діти
Й дорослі, а тим більш — статечні люди.
І ще одне, що всіх гостей вражає:
Стерильна чистота всіх вулиць міста.
Так, їх щодня ретельно прибирають,
Однак і не смітять, тому так чисто.
Та і життя тут, як для нас — незвичне:
Спокійне, тихе, наче плин ріки...
Але у них це, мабуть, історичне:
Пустеля, гори, ну а ще — віки.