Білясте небо — наче у розводах. Над Ашгабадом майже літня спека. Це для туркменів звична вже погода, А в Україні літо так далеко... Тут тридцять вісім в вересні - не диво І відблиск сонця в дзеркалі асфальту.. Мармур будівель... Як же це красиво — Під куполами з золота і смальти. З одного боку — гори бованіють, А з іншого — пустеля жаром диха... І все ж при цьому вулиці зоріють Квітковим раєм — оку ніжна втіха. Фонтанів в Ашгабаді не злічити І в місті струменять вони повсюди. В національне вдягнуті тут діти Й дорослі, а тим більш — статечні люди. І ще одне, що всіх гостей вражає: Стерильна чистота всіх вулиць міста. Так, їх щодня ретельно прибирають, Однак і не смітять, тому так чисто. Та і життя тут, як для нас — незвичне: Спокійне, тихе, наче плин ріки... Але у них це, мабуть, історичне: Пустеля, гори, ну а ще — віки. |