Є про дружбу гарних слів багато.
Не одну написано строфу.
Я ж довіку буду пам’ятати:
Обережно мовив ти «тьфу-тьфу!»

Любий друже, щастя не зурочиш –
Все уже зурочено давно.
Світле серце, добрі в тебе очі…
Я ж не знаю, ким дання дано:

Богом чи дияволом. Та гірше
Вже не буде. Краще, мабуть, теж.
Просто нам пороблено на вірші
Й на серця, що рвуться в безбереж.

Жити – пориватися й тужити.
Віднайшов з поетів хто, збагнув?
Будуть орхідеї нам гірчити
Горнім ароматом полину.

Можна просто жити й не брехати,
В жилах не пришпорюючи кров.
…Справжня дружба – це таке багатство.
Може, навіть більше за любов.

28 квітня 2014 р.