Є про дружбу гарних слів багато. Не одну написано строфу. Я ж довіку буду пам’ятати: Обережно мовив ти «тьфу-тьфу!» Любий друже, щастя не зурочиш – Все уже зурочено давно. Світле серце, добрі в тебе очі… Я ж не знаю, ким дання дано: Богом чи дияволом. Та гірше Вже не буде. Краще, мабуть, теж. Просто нам пороблено на вірші Й на серця, що рвуться в безбереж. Жити – пориватися й тужити. Віднайшов з поетів хто, збагнув? Будуть орхідеї нам гірчити Горнім ароматом полину. Можна просто жити й не брехати, В жилах не пришпорюючи кров. …Справжня дружба – це таке багатство. Може, навіть більше за любов. 28 квітня 2014 р.
|