коли Христос Призначення Своє спізнав?
бо то була не хресна смерть, – усеє Життя Хресне:
Божественне межи людського,
Чистеє – обруч брудного...
+
й Боголюдині – виживати крізь людей:
чудесами чудувати, словесами словити;
душі від тіл одмивати,
й умовляти, й – лиш волити...
+ +
а і кожна мить є вічність,
та, якоїсь, – а хватає;
був Христос, – був!  і немає:
на хресті Господь конає...

Боженько Власнеє Тіло
видав люду, – Свого Сина:
на поталу, всю потраву,
у хулу; це так – в спасіння??

зо Єдиним мив їм ноги,
Божими таки руками:
і очима Тата й Мами
виплакався на убоге...
+ + +
та не свічку, – себе ставить
мушу під Оції Очі:
а світитися наставить
і свої; бо кільки ж ночі???

життя зживши за тВАРИНУ –
ШАНС!  навернення в Людину!
...Воскресіння – Подарунок:
За Таку Високу Ціну...