Як покидають гавань кораблі
і пристані вбирають у мовчання -
вони трублять тужливо на прощання,
щоб залишити відзвук на землі.

Не відпливайте, не простившись,
не доспівавши, не ідіть,
не відлітайте, не допивши
цього життя п"янкий напій.
Не поспішайте заглянути
в той загадково-інший світ
і за життя дайте збагнути
цей ваш мовчазний заповіт.

Коли летять у вирій журавлі,
у небесах прощаючись із краєм,
журливим криком простір роздирають,
щоб їх за ним впізнали навесні.

Коли відходять друзі в синю даль,
без крику і тужливого сигналу,
у синім морі, білосніжних хмарах,
і на землі - лиш туга і печаль.