Я мовчазна, мов дерево, мов камінь.
Я стоголоса, наче ліс, ріка.
Смиренна перед Господом у храмі, -
Ніколи ж бо не відмолю гріха.
Мій гріх великий в тому, що я - жінка.
Я - самка. Я - спокуса. Я - Ліліт.
Для когось - перегорнута сторінка.
Для іншого - ношу під серцем Світ.
Мій тихий світе, гарний і потворний,
У тобі все: і радість, і біда.
Приходить і до мене чорне горе,
І біль, буває, днями сповіда.
Та я вдаю, що сильна й непохитна.
Мабуть, у цьому мій найбільший гріх,
Що плакати умію. Очевидно
Тому так заздрить жінці чоловік.