Ти збуджена, ніби вечір,
Що пестощі не ховає,
А хвилями котить пристрасть
У гнізда казкових птиць.

Ти збуджена, наче літо,
Що ластиться в босі ноги
Хвостом, що стоїть трубою
Й муркоче сметані рай.

Ти збуджена, ніби вітер,
Що прагне в усі шпаринки
Й шепоче на вухо чари,
І грає на флейті мрій.

Ти збуджена, наче осінь,
Що вже не ховає жару
Й свої розпашілі щоки
Не хоче ховати в «ні».

Ти збуджена і в шаленстві
Бажання на мене схожа
І диханням, що аж плавить
Ночі гіркий шоколад.

У збудження меж немає,
Ламається відстань легко
Неначе сірник до свічки
До мене несеш вогонь.

23.10.12