Ти збуджена, ніби вечір, Що пестощі не ховає, А хвилями котить пристрасть У гнізда казкових птиць. Ти збуджена, наче літо, Що ластиться в босі ноги Хвостом, що стоїть трубою Й муркоче сметані рай. Ти збуджена, ніби вітер, Що прагне в усі шпаринки Й шепоче на вухо чари, І грає на флейті мрій. Ти збуджена, наче осінь, Що вже не ховає жару Й свої розпашілі щоки Не хоче ховати в «ні». Ти збуджена і в шаленстві Бажання на мене схожа І диханням, що аж плавить Ночі гіркий шоколад. У збудження меж немає, Ламається відстань легко Неначе сірник до свічки До мене несеш вогонь. 23.10.12
|