І ромен, і джмелі, і трава, й колосини,
І лазур, і спекота стерні.
В судну мить Бог спитає у блудного сина:
"Чим втішався в юдолі земній?".

І забудеться все... Пригадаю лиш квіти,
Між колосся путівці, травину руду.
І від сліз наливних не знайшовши одвіту,
До Господніх колін припаду.




першотвір:


***

И цветы, и шмели, и трава, и
колосья,
И лазурь, и полуденный зной…
Срок настанет – Господь сына блудного
спросит:
“Был ли счастлив ты в жизни земной?”
И забуду я все – вспомню
только вот эти
Полевые пути меж колосьев и трав –
И от сладостных слез не успею ответить,
К милосердным коленам припав.


Іван Бунін

1918