Пробачной звитяги -
                до зорь прозорий звичай;
От, ще б її приборкати,
              криничну,
     щоб - завше, як той час,
була опліч...

“Ач, зачекайся, -
                       краєсерце каже:
Зобач, як буйноквіт куражить,
і наскрізь промінює,
             наче ясну річ...
Чи ж, по очах тобі ярмяний
                           згляний погляд,
                           коли вколихує
задухливу міркуню втомну,
лишень лихим осяжна буревієм,
                                яролич?”

В крижу - два полози:
                 що білий,
                 що червоний;
подвійного абданку втілення судомне,
тримають міцно,
             наче гнучкий мальвин стрижень,
             полянське переможне свійсько,
                             та ж:
переваги - нанівець,
                           нікому...
Отаке братництво...

Що, майже навзаєм,
                уламком леза,
у невмирущім м'язі,
  зберігає
  Січ...