Пробачной звитяги - до зорь прозорий звичай; От, ще б її приборкати, криничну, щоб - завше, як той час, була опліч... “Ач, зачекайся, - краєсерце каже: Зобач, як буйноквіт куражить, і наскрізь промінює, наче ясну річ... Чи ж, по очах тобі ярмяний згляний погляд, коли вколихує задухливу міркуню втомну, лишень лихим осяжна буревієм, яролич?” В крижу - два полози: що білий, що червоний; подвійного абданку втілення судомне, тримають міцно, наче гнучкий мальвин стрижень, полянське переможне свійсько, та ж: переваги - нанівець, нікому... Отаке братництво... Що, майже навзаєм, уламком леза, у невмирущім м'язі, зберігає Січ... |