Світлотінь мазків відчуваєте в пензлику.
Як таємне грає гротеском  живопису.
Хай - вікно очевидне буде безсмертнику,
що у поті чола петриківського розпису.

В арабесках глибин воскресли картини.
Мій двійник на поверхні знайшовся давно.
Точність плям і контурів в об’ємах рутини
повертають  тотожностям інше вікно.

Приручаючи смерть, чорт несе всіх  у вікна,
не моргнувши і  оком на вежі бурлеску.
У державних поетів зазначена  тітка,
котру завтра заріжуть, як коханку  біднесеньку.

Я дроблю мазок під відкритим небом.
З глузду з’їхала краля, шипить, наче оси.
Мій двійник підкреслив аж надто детально
дворик мій ненаглядний  без асфальтної дози.