Ти, як бабище, пізнала радість оволодіння

сьогоднішнім, сьогочасним, палахкотиш в уяві

жаром багаття немов витончено-чепурна піна

що подібна до веселкового спалаху на небі,

на світанні затримуєш золоту мить саме тим,

що показуєш, як воно чудово збудити луну.


Відкриваючи дорогоцінність

у звичайному і буденно-простому,

ти знаходиш цілу гаму взаємодіючих барв весни

і кольорове багатство коралів вражає самоцвітами в тому

звичних предметів з вишневими вустами, з цитринами щічок,

після збігу перших почуттів, які збожеволіли від втоми.

Двоє взяли участь у змаганні веселого полум’я ночі.


Оксамитовий час, який створений у нас на очах,

вже зберігає тріснуту сніжинку у божевільних сльозах.

Ось він час вбирання всіх нюансів, покинутих і блажених,

Час для смарагдових мазків пензля Поля Сезанна,

перед поглядами паралелей шалапутного Лі Бо,

ось він час нероздільних миттєвостей кохання,

що переходить у психічне «ВО!»