Ти, як бабище, пізнала радість оволодіння сьогоднішнім, сьогочасним, палахкотиш в уяві жаром багаття немов витончено-чепурна піна що подібна до веселкового спалаху на небі, на світанні затримуєш золоту мить саме тим, що показуєш, як воно чудово збудити луну. Відкриваючи дорогоцінність у звичайному і буденно-простому, ти знаходиш цілу гаму взаємодіючих барв весни і кольорове багатство коралів вражає самоцвітами в тому звичних предметів з вишневими вустами, з цитринами щічок, після збігу перших почуттів, які збожеволіли від втоми. Двоє взяли участь у змаганні веселого полум’я ночі. Оксамитовий час, який створений у нас на очах, вже зберігає тріснуту сніжинку у божевільних сльозах. Ось він час вбирання всіх нюансів, покинутих і блажених, Час для смарагдових мазків пензля Поля Сезанна, перед поглядами паралелей шалапутного Лі Бо, ось він час нероздільних миттєвостей кохання, що переходить у психічне «ВО!»
|