В саду троянди – з пелюстками білими, Із пелюстками білими й вогнистими. Душа тремтить жаданнями несмілими, І соромом, і пристрастю. Тебе довік зустріти вже не зможу я Бо тільки раз дві мрії зустрічаються В моїй душі любов непереможена, Згорає і не кається. Твоє лице у снах і досі бачу я Густу косу голублю, опечалений. В очах - зізнання квіткою гарячою, Аж губи, губи спалені. Єдиний раз пізнать мені призначено Оте ясне, що щастям називається. О тінь моя, і зрима і небачена, Любов не забувається. Кохання хміль – гілками обважнілими, Душа палає соромом і пристрастю. В саду троянди пелюстками білими Сплелися із вогнистими. Текст оригіналу: В моем саду В моем саду мерцают розы белые, Мерцают розы белые и красные, В моей душе дрожат мечты несмелые, Стыдливые, но страстные. Тебя я видел только раз, любимая, Но только раз мечта с мечтой встречается, В моей душе любовь непобедимая Горит и не кончается. Лицо твое я вижу побледневшее, Волну волос, как пряди снов согласные, В глазах твоих — признанье потемневшее И губы, губы красные. С тобой познал я только раз, любимая, То яркое, что счастьем называется, — О тень моя, бесплотная, но зримая, Любовь не забывается. Моя любовь — пьяна, как грозди спелые, В моей душе — звучат призывы страстные, В моем саду — сверкают розы белые И ярко, ярко-красные.
|