Сергей ОсокаСМЕРТЬ АДОНІСАсутінь тече тобою чи ти протікаєш сутінь хтозна та ти кричиш далі текти не хочеш час перекинув віття віття закрило очі все що тебе рятує те й убиває хлопче стане колись подейшлим те що було майбутнім ти знаєш коли почався задовго іще до себе хітоном твоїм земля прив’язувалась до неба три молоді богині в пружках його ховались метелики їхніх повік твої золотили ребра пергою сипалась хіть бики і троянди спали сяяли ті золочини сонцем яскріло тіло краяли ті золочини серце твоє трояке перше було тривожне і зацвітало білим друге було гаряче і розкривалось маком третє було твоє і вистрибнути хотіло його не пускала шкіра била в усі литаври трьома голосами вкрита трьома голосами гнана вона тебе обростала потріскувала срібляно вона не хотіла смерті вона не приймала кари бо в часі де ти почався і досі ще хлопче ранок лишень одвернутись варто бики і троянди змовкнуть мисливиця богорівна наллє свої очі гнівом ти бігтимеш ти спіткнешся так начебто ненароком і поки стечеш ти кров’ю і поки наллєшся соком ти чутимеш як голосять її золоті тятиви коли вже настане вечір і ти проростеш із хмизу і час западеться в землю твоїми квітками п’яний вже більше не буде рано а значить не буде пізно ти чутимеш як течеш ти і зверху течеш і знизу нарешті течеш як хочеш розкуто і нездоланно
|
2010 © Сергей Осока |