Подеколи у пеклі плач надсадний:
Там пертурбацію влаштовують чорти.
Злітають душі крізь червоні ґрати
У хутірські занедбані хати,
Де смак дровець - незбутня мрія пічки,
Де мох і пліснява - декор обдертих стін.
Вигнанець на долівку ставить свічку,
Яку лихий обарвив. Сохне хрін...
Єство не переймається безхліб"ям.
Дух не харчується, хоч медом шиби маж.
Й чомусь тремтить, як піють треті півні,
Пливка, сівка субстанція-міраж…

Ніхто, крім вітру, не постука в хату,
Де в’ється полум’я пекельної свічі.
Якщо жива, узріє сива мати
Тринадцять крапель воску на печі -
Аспідне клеймування, штемпик аду -
В старечому бентежному півсні.
То дух тремкий, в якім пульсує пам'ять,
Шукав світлини, табелі, пісні...

Летять сівкі душиці ( пекло лають...)
У хутірські занедбані хати...
Лельом-полельом свічі остигають,
Як після спеки - куполи й хрести.