***
В застигле олово криниці
Шептання злото шугоне...
Якщо прогляне таємниця,
І слово кинуте одне,
Прокрає паволоку сіру,
Розімкне лагідні вуста,
Атласним ворсом надвечір"я
Ізблисне з квітки і листа.
Освітить цямрину, долоню,
Здмухне із плесна пил-пергу,
І блискотіннями сомонно
Торкнеться вільгих щік і губ...

2015



Густое олово колодца
Велит шептать, звеня о дно.
И если тайна отзовётся,
И слово пущено одно,
Провалит зелень луч и слякоть,
Возденет смирные уста
И гладким волосом заката
Блеснёт с цветочного куста.
Ладонь тишайшую оглянет,
С запястья отряхнув пыльцу,
И жёлтоватыми огнями
Скользнёт по влажному лицу.


                                          2002

Автор першотвору - Людмила Нестуля