Стихає теракотовий пожар…
Із попелу ростуть небесні крила.
Пустеля Гобі – я. А ти – Байкал.
Аргунь між нами - плине повносило.

Здійму пісок,
                     ним обів’ю Тянь-Шань,
Перемайну над велетом Говерли
І упаду
            в розпуці
                           в Мічіган.
Три каравани жорна хвиль зітерли...

Нарешті
              рветься
                            гостра шлея
                                                снів,
Між нами - хижі прайди, тихі яйли...
Всотає приск одна з космічних дір.
Тече півсвітло...
                      Перегата.
                                       Сяйво.