а грім іде на гору свайбувати
йому дві птахи мряку настелили
регоче грім та й наречену квапить
ягницю ніжну хмаровицю білу

вона пливе мов бранка перед возом
вона весь світ сльозами обзаймила
що перша птаха віддих їй морозить
що друга люто обтинає крила

вона ячить туман гукає з річки
мерщій братусю визволи з наруги
що перша птаха тугу сипле в вічі
що груди в тугу сповиває друга

йде хмаровиця на крутую гору
береться кров на спечених мозолях
що перша птаха світить зірку чорну
що друга смерть виносить у приполі