о принеси мені дай мені
соломи вогню води
спалю на прощання я
усі твої холоди
хай дзвінко танцюють віхоли
хай кривляться їм роти
ти довго до мене їхала
я дочекатись не встиг
чорніють далекі відстані
дорогами кривлять степ
ти довго чекала вісника
а він не приніс вістей
він брів дев’яти місточками
у труби тривожно дув
він хрестиками й торочками
позначив свою ходу
і терпла вона полиново
і капала кров’ю в крок
і зерням під ноги кинулась
припала до підошов
та вже й проросла билиною
у полі де нас нема
ми зараз серця зупинимо
і станемо усіма
всіма з усіма у сімені
нараз приснимося всім
і в нашім з тобою імені
хтось вмиється як в росі