Цей цілющий ковток на спекотнім осонні -

благодатним дощем на пустелю мою.

Прохолодний гранчак обпікає долоні:

я заплющую очі, я п'ю...

Лиш повіки сховають між віями погляд,

проявляється контур на сірому тлі:

я стою понад себе, навколішки, поряд -

я відбиток у зламанім склі...

Хтось із нас - я чи світ - неудавано хворий

і комусь в крематорнім горіти вогні:

та от він, попри все, безтурботно-бадьорий,

а відтак - доведеться мені...


...Захлинається криком жалоби дзвіниця -

божевільний дзвонар обриває серця:

над пропащим собою ридає п'яниця,

на розвагу хильнувши винця...