А ти хоч раз купався під дощем?
Під цим сяйливим теплим літнім дивом,
Яке з’явилось в небі невидимим
Й накрило землю райдужним плащем.

А ти летів крізь дощ, як на крилі,
Вдихаючи духмяний запах пилу,
Який-но щойно краплями прибило
До сонцем розігрітої землі?

А може, ти ще й по калюжах брів
Крізь бульбашки, що виросли від зливи,
Весь у багнюці, мокрий і щасливий,
І грім з тобою грізно говорив?

Як сонце знов з’являлось в синяві,
Сушив штани на гілках верболозу,
А сам весь голий, ще й і голомозий,
Купався в мокрій від дощу траві?

І неповторність того відчуття,
Єднання тіла з сонцем і травою,
Такою соковитою, живою,
Ти у душі зберіг на все життя?

А справді, ти купався під дощем?..