А ти хоч раз купався під дощем? Під цим сяйливим теплим літнім дивом, Яке з’явилось в небі невидимим Й накрило землю райдужним плащем. А ти летів крізь дощ, як на крилі, Вдихаючи духмяний запах пилу, Який-но щойно краплями прибило До сонцем розігрітої землі? А може, ти ще й по калюжах брів Крізь бульбашки, що виросли від зливи, Весь у багнюці, мокрий і щасливий, І грім з тобою грізно говорив? Як сонце знов з’являлось в синяві, Сушив штани на гілках верболозу, А сам весь голий, ще й і голомозий, Купався в мокрій від дощу траві? І неповторність того відчуття, Єднання тіла з сонцем і травою, Такою соковитою, живою, Ти у душі зберіг на все життя? А справді, ти купався під дощем?..
|