Не усякому поляку
Будуть вірші сі до смаку.
О коли б ти, ляше, вірші
В руській мові склав не гірші!
Звір се дикий для русина —
Що польщизна, що латина.
Звір той гострі має роги.
Тож, поляче, не будь строгий,
Почитай, як я утямив,
І оддай нам тим же самим.
Як напишеш щось по-руську,
Русин прийме те за гуску:
Вільність мають поетове
Щодо вимислів і мови!
Хай я вжив незграбне слово,
Аби суть була здорова.
Собі схильності я зичу,
Бо на мудрість твою лічу.
Тішся, ляше, що русини
Твою мову цінять нині.
Я б радів лиш, ляше-брате,
Коли б руську вмів ти знати,
Щоб вернулися часи ті,
Як ходили турка бити,
І святий гнів на турчина
Єднав ляха і русина.
Схаменись, вернись до згоди,
Загаси пожар незгоди!