Не усякому поляку Будуть вірші сі до смаку. О коли б ти, ляше, вірші В руській мові склав не гірші! Звір се дикий для русина — Що польщизна, що латина. Звір той гострі має роги. Тож, поляче, не будь строгий, Почитай, як я утямив, І оддай нам тим же самим. Як напишеш щось по-руську, Русин прийме те за гуску: Вільність мають поетове Щодо вимислів і мови! Хай я вжив незграбне слово, Аби суть була здорова. Собі схильності я зичу, Бо на мудрість твою лічу. Тішся, ляше, що русини Твою мову цінять нині. Я б радів лиш, ляше-брате, Коли б руську вмів ти знати, Щоб вернулися часи ті, Як ходили турка бити, І святий гнів на турчина Єднав ляха і русина. Схаменись, вернись до згоди, Загаси пожар незгоди!
|