1

Гніздо-колибу Вітер вислав мохом,
Заніс мене. Шептав:”Не відпущу...”
Засперечалась блискавка із громом -
Він зупинивсь на відстані дощу.

Стікають ранки синьою росою
На пагони зневіри у душі...
Бредуть тумани вільгою товпою...
Тополі пух
               летить
                           у спориші...  
Зигзиця стихла. Мо’, де пару стріла -
Й шукає гнізда страчених надій.
Перо жар-птиці в лепесі яскріє.
Хихоче домовик:"...його посій..."

2

Я намалюю коло! Зріє рань...
Розкидаю твої, мій Вітре, фото.

Із кола я вікно благаю:”Глянь!”
Заплакало вікно...
                        Скриплять ворота...

Нарешті – дочекався ліс дощу!
Твоїх цілунків присмак – у краплинах.

Цілуй, мій Вітре! Зречення прощу.

В липневе небо
                         ластівкою лину...