Не грів сідниці на зручній канапці
Рід оріїв. Відречені погуб,
Епох промчали колісниці й глабці
Під дзвін мечів, під гук звитяжних труб.

Улігся пил у зір вогненній крапці –
Наситився космічний горидуб.
Радієм нині й сухоребрій шкапці,
Пригладжуючи свій козацький чуб.

Давно в смушевій, нами знаній, шапці
О скіфському мечі простій кульбабці
За нас молився хеттський Бог Тешуб.

Десницею він не хапав потапці, -
Утримував ясний небесний зруб,
А шуйцею здіймав святий Тризуб.