1

Ліс вигорів.
                      Попід мостом текла.
Цитриново…
                      Рожево…
                                       Сіро…
                                                   Чорно…
Хтось у долоні
                        в мить надламу взяв,
Проклав широке русло…
                                        Сниться море.

Праворуч – відбудовані церкви.
Ліворуч – ресторан, вокзал, блукальці…

Не зманюйте – зі спокою текти!
У Вас, маестро, делікатні пальці…


2

А Ви б зуміли плин мій – на слова,
І розплескати
                       до верхів’я сосен?
Я так зміїсто, сонно протекла –
Живила кущ калини,
                                 верболози,
Латаття,
               лепеху,
                              спориш,
                                            полин…
Пух осокорів білосрібно лине...

Весна, маестро!  Ваш натхненний лик...
А  може, Ви і справді… надлюдина?

3

Таке зморозила… Ви – владник віолін.
Учора тут носив дивак волинку…
Ви грайте!
                  Мо’, розвіється Ваш сплін.
Я дудок не люблю... й вузлів на линвах...