Застиглий човен в темноті стоїть,
Опалий лист кудись ріка жене,
Нічний цвіркун в своїй мелодії
Розповідає про несказане.

На фоні чорному псалми нові,
Немовби розписи із Палеху,
Міняю запахи жасминові
На маячню минулих спалахів.

Вдивляюсь подумки в забутий слід
Від стрічки, поспіхом прошитої,
І згустки ще не перетлілих слів
Веду канвою пережитою.

Ці згустки слів стоять і топчуться
В душі, лягаючи під прес її,
А щоб сказати так, як хочеться —
Не достає мені експресії...

Опалий лист кудись ріка несе,
Замовк цвіркун, не доспівавши, не
Розповівши, як сказати все
І не сказати про несказане...