Застиглий човен в темноті стоїть, Опалий лист кудись ріка жене, Нічний цвіркун в своїй мелодії Розповідає про несказане. На фоні чорному псалми нові, Немовби розписи із Палеху, Міняю запахи жасминові На маячню минулих спалахів. Вдивляюсь подумки в забутий слід Від стрічки, поспіхом прошитої, І згустки ще не перетлілих слів Веду канвою пережитою. Ці згустки слів стоять і топчуться В душі, лягаючи під прес її, А щоб сказати так, як хочеться — Не достає мені експресії... Опалий лист кудись ріка несе, Замовк цвіркун, не доспівавши, не Розповівши, як сказати все І не сказати про несказане...
|