Якби мене, дивачку, запитав
Чаклун-мольфар: Де хочеш вік дожити?-
Я б заспівала: Ста-а-рче, поміж трав!
Люблю поля пшениці,
                               гречки,
                                          жита…

Незбутню мрію у собі таю
Між мотлохом пригадок і прожектів:
Воліла б я – вже ветхою – в гаю
Тополю обійняти... Півні треті...
Повіє вітер -
                   я пером злечу…
Я бачила торік Спіраль Відходу.

Мене чаклун, гугнявий дід, почув.
Зайшов крізь двері…
                            Скинув плащ і боти…
Без еківоків, прямо запитав:
А може, ти душею покривила?
Є тут котедж модерний - у Півнях.
Там при бажанні оселись. Є вила...
Зело заморське у дворі - вужем,
На вікнах - мандарини і лимони.
Дідизну брат звойовував з ножем…
Від саду - пах кровиці. В домі сонно.
Чаклунське слово я даю...чи зуб:
Селитьба та запахне гіацинтом!
Захочеш - я обарвлю у лазур
Паркан штудерний барви антрациту…

Ні, не піду в ту кліть... Варю євшан...-
Зітхнула я. Дзигар, поглянь, пульсує…
Не доплела ще... червінькову шаль.
Приходь у травні, як  її збудуєш –
Малу хатину. Ти посадиш глід.
Я облаштую озерце і грядку,
Насію моркви, пастернаку, маку…

Вже - липень.
                 Де ж забудькуватий дід?