Так порожньо.
Навіщо жили ми?
Світи без Бога,
Їх заслужили ми.
Знов і знов:
Чи скаже мені хтось,
Чого шукали ми?

Нових кумирів?
Новий безумний гріх?
Серед лаштунків?
У мові тіл гнучких?
В цьому суть:
Чи скаже мені хтось,
Навіщо жили ми?

Свята триватимуть!
Свята триматимуть!
Вже серце вибухає,
І маска розчиняється,
Та посмішка
Не гасне.

Хай би що сталось,
Я прийму все як дар
І нове горе,
І нових зрад удар.
Знов і знов:
Чи скаже мені хтось,
Навіщо жили ми?

Здається, чую.
Стаю м’якішим я.
Вже скоро вийду
За межі світу я.

Ніч ззовні вибухає,
Але з пітьми душі
Я рвусь уже на волю!

Свята триватимуть!
Свята триматимуть!
Вже серце вибухає,
І маска розчиняється,
Та посмішка
Не гасне.

Моя душа – як змах
Метеликових крил.
Вчорашні казки виростуть,
Але не зникнуть в пил.
Друзі, я
Лечу!

Свята триватимуть!
Свята триматимуть!

Я цьому усміхнусь,
Не зраджу, не боюсь
Буття як свята.

Я всі борги віддам,
Я переплачу вам,
Щось мушу  знайти сам,
Щоби нести
Буття як свято.

Свята триватимуть
...триватимуть, триватимуть, триватимуть…