Із порізаних вен, як із труб теплотраси,
Витікає несміло чиясь безіменна ріка...
Відлітають у вирій прудкі синьогриві Пегаси,
Лиш душа вигляда-не діждеться свого літака.

А надворі зима, сивий вітер, дзвінкий снігопад,
Рейс до пекла, на жаль, відмінили сьогодні.
Двері в рай на замку і немає дороги назад,
Виє місяць рогатий, чорти до нестями голодні.

Дуже страшно отак під вселенським німим небозводом,
Коли падають зорі, мов кисло-терпка алича,
Не чекає ніхто, бо не знає, звідкіль ти родом,
Тільки гавкає тиша, й самотність плечем до плеча...