Із порізаних вен, як із труб теплотраси, Витікає несміло чиясь безіменна ріка... Відлітають у вирій прудкі синьогриві Пегаси, Лиш душа вигляда-не діждеться свого літака. А надворі зима, сивий вітер, дзвінкий снігопад, Рейс до пекла, на жаль, відмінили сьогодні. Двері в рай на замку і немає дороги назад, Виє місяць рогатий, чорти до нестями голодні. Дуже страшно отак під вселенським німим небозводом, Коли падають зорі, мов кисло-терпка алича, Не чекає ніхто, бо не знає, звідкіль ти родом, Тільки гавкає тиша, й самотність плечем до плеча... |