Опубликовано: 2008.10.15
Поэтический раздел: Философская лирика

Софья Стасюк

Самогубцям

Із порізаних вен, як із труб теплотраси,
Витікає несміло чиясь безіменна ріка...
Відлітають у вирій прудкі синьогриві Пегаси,
Лиш душа вигляда-не діждеться свого літака.

А надворі зима, сивий вітер, дзвінкий снігопад,
Рейс до пекла, на жаль, відмінили сьогодні.
Двері в рай на замку і немає дороги назад,
Виє місяць рогатий, чорти до нестями голодні.

Дуже страшно отак під вселенським німим небозводом,
Коли падають зорі, мов кисло-терпка алича,
Не чекає ніхто, бо не знає, звідкіль ти родом,
Тільки гавкає тиша, й самотність плечем до плеча...

2007
Луцьк
© Софья Стасюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/15948/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG