Я стою перед закритими дверима,
напівсліпа, напівглуха,
нечутна та невидима,
небажана –
і чую, як стукотить серце твоє,
як шелестять вії твої,
бачу посмішку очей твоїх,
чую мовчання вуст твоїх:
чи то хвилі плескотять на узбрежжі,
чи то ластівки порхають ув Ирії,
чи то сонячне проміння
постає з-за небокраю…
А я стою і відчуваю,
як тремтить обрій
поміж Твердю Земною та Небесною.

17 травня 1999 р.