Я стою перед закритими дверима, напівсліпа, напівглуха, нечутна та невидима, небажана – і чую, як стукотить серце твоє, як шелестять вії твої, бачу посмішку очей твоїх, чую мовчання вуст твоїх: чи то хвилі плескотять на узбрежжі, чи то ластівки порхають ув Ирії, чи то сонячне проміння постає з-за небокраю… А я стою і відчуваю, як тремтить обрій поміж Твердю Земною та Небесною.