Мені не потрібно щастя...
Тільки б до кінця пройти
Моєю дорогою -
Не зірватися!
Тушею безрукою, безногою
Буду повзти, цілуватися
З землею і камінням....
Буду гладити жорстке бадилиння,
В росах холодніх осінніх
Побитим серцем кохатися...
І проситиму у Бога
Тільки терпіння
І запеченими губами
Буду спразі назло  сміятися
І рахуватиму дні за днями
до чийогось Воскресіння,
До омріяного і жданого
Всім живим на землі
Пришестя Людини -
А тоді!
Встану
На скалічені обрубки свої
І у безмежжя лісів і полів
Я
  стоячи
             вигукуватиму
                                  Осанну
І смерть зустріну усміхнено
І спокійно....
А до того -
жити
       плакати
                    і повзти
Не перестану!
Вірую