Мені не потрібно щастя... Тільки б до кінця пройти Моєю дорогою - Не зірватися! Тушею безрукою, безногою Буду повзти, цілуватися З землею і камінням.... Буду гладити жорстке бадилиння, В росах холодніх осінніх Побитим серцем кохатися... І проситиму у Бога Тільки терпіння І запеченими губами Буду спразі назло сміятися І рахуватиму дні за днями до чийогось Воскресіння, До омріяного і жданого Всім живим на землі Пришестя Людини - А тоді! Встану На скалічені обрубки свої І у безмежжя лісів і полів Я стоячи вигукуватиму Осанну І смерть зустріну усміхнено І спокійно.... А до того - жити плакати і повзти Не перестану! Вірую |