1
Який чудовний, свтла повний
На серці спомин тріпотить –
Непохоплéнний, ніжний, чистий, -
Мов ранку виблиск променистий
Порошу тонко золотить.

2
Молодість, радість люблю я, і сонце, і пісню люблю я,
Може, тому, що глибоко і довго смутилося серце.

3
Любо тебе несподівано стріти в юрбі неуважній:
Наче квітчаною липою раптом повіє на мене.
І як смієшся ти м’яко, здається, що юна трепітка*,
Зрушена крилами ранку, до сонця шумить і блискоче.

4
Цілий день із серця рвалась пісня,
Гамував я: до зорі,  зорі…
І зоря прийшла, зоря погасла –
Не вернув я звуків дорогих.

5
Як сумно в селищах рідних,
Коли бідні солом’яні стріхи
В вечірніх присмерках тануть.
Як сумно в селищах рідних!

6
Як промінь пам’яті зрадливо служить нам!
Заблисне тут, померхне там.
А темні обсяги, де він навік погас,
До гробу ще одняла смерть у нас.