1 Який чудовний, свтла повний На серці спомин тріпотить – Непохоплéнний, ніжний, чистий, - Мов ранку виблиск променистий Порошу тонко золотить. 2 Молодість, радість люблю я, і сонце, і пісню люблю я, Може, тому, що глибоко і довго смутилося серце. 3 Любо тебе несподівано стріти в юрбі неуважній: Наче квітчаною липою раптом повіє на мене. І як смієшся ти м’яко, здається, що юна трепітка*, Зрушена крилами ранку, до сонця шумить і блискоче. 4 Цілий день із серця рвалась пісня, Гамував я: до зорі, зорі… І зоря прийшла, зоря погасла – Не вернув я звуків дорогих. 5 Як сумно в селищах рідних, Коли бідні солом’яні стріхи В вечірніх присмерках тануть. Як сумно в селищах рідних! 6 Як промінь пам’яті зрадливо служить нам! Заблисне тут, померхне там. А темні обсяги, де він навік погас, До гробу ще одняла смерть у нас.
|