Ми креслимо лоції та ізотерми,
Пильнуємо лоти, буссолі, квадранти,
Щоб потім вірші у портовій таверні
Читати дівчатам Біанкі й Дуранте.

Панянки до нас притуляються в тремі,
Так затишно в цьому матроському вирі.
— А наш дядько в Пізі вже став академік!..
— Наш пітерський братик все знає про звірів!..

Вже вітер мускатний натягує ванти,
Хитаються щогли, як шия жирафа.
До зустрічі, панни Біанкі й Дуранте!
У серці лиш море,
                        вітрила
                                  та Кафа...