укр       рус
Авторов: 415, произведений: 43596, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.01.19
Распечатать произведение

Ирина Шувалова

***

гроза пішла за темний мур дахів,
де все сидять безсонні наші ночі
і блимають проваллями очниць.
де білі тільця байстрюків-гріхів
одне об одне обігрітись хочуть,
вовтузяться, упавши долілиць.

там кілька несвяткованих річниць
сидять і мовчки розпускають коси -
так, наче хтось їх знову заплете.
там хтось шукає в сутінках суниць,
там хтось в пітьмі так жалібно голосить
і називає імена дітей...

там ще така густа трава росте,
що в ній, мабуть, не шкода і померти,
не шкода в ній згубити імена.
така трава, що забуваєш все -
немов її посіяли посмертно,
немов над нами виросла вона.

гроза пішла. за темний рубікон
своє важке поволочила тіло,
поколоте стернею древніх міст.
а місяць вибіг в білому тріко -
і ми аплодували, як уміли,
та все одно він втік за небосхили,
грозу вхопивши за вогненний хвіст.

(мій чорний день, поклич мене, поклич
тоді, коли втомлюся опиратись,
коли помре нарешті телефон,
коли листи зітруть мою адресу -
таки задовгу - зі своїх грудей,
коли забіга домом пустота
і біля ніг стогнатиме голодна,
і гризтиме за пальці уві сні,
коли сліди, що їх лишаю я,
тікатимуть налякано від мене,
ховатимуться в шафах і столах,
коли всіх блазнів, всіх моїх п'єро
металом нагодують на сніданок,
коли вже юдам цілувать христів
часу не буде і жалю не буде,
коли себе втомлюся обіймать
межи сирих і мертвих простирадел,
коли не буде вже про тебе снів,
не буде снів уже ніяких - тільки
стирчатиме скловата з-під повік,
коли всіх фільмів, всіх найліпших книг
замало стане, щоб прогнати темінь,
що залягла у скриньках передсердь,
тоді вже я не побоюся смерті,
я буду йти і в темряві світитись,
я буду майже вже одна із зір,
і морок не гарчатиме вороже,
а підійде й лизатиме долоні,
аж доки плоть не злиже до кісток,
та дав би Бог хоча б кісткам спокою...
коли гроза навалиться горою
на два мости моїх безсилих пліч,
мій чорний день,
поклич мене,
поклич...)

2007
© Ирина Шувалова
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2023 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании