У віка була пиха,
Й пихата була вдача.
Яка йому в тім утіха?
Така от тобі задача.

Його довжелезний вік
Бессмертям мене спокушав,
Та вийшов і віку-- пшик.
У пеклі його душа.

Бо дуже вік нагрішив:
Калічив, вбивав, катував.
Римуй от тепер, пиши,
Як він нам життя псував.

У віка була втіха,
Така от лиха вдача--
Робив на землі лихо,
Й музику любив плачу.

Помер він тепер, злодюга.
Мені ж він здавався вічним.
Чому я сумую? Туга,
Ця зовсім мені не личить.

Той вік безпощадний, вічний,
Моїх двох братів здолавший...
Зрубав я його, як вишню,
Спалив я його назавжи.