У віка була пиха, Й пихата була вдача. Яка йому в тім утіха? Така от тобі задача. Його довжелезний вік Бессмертям мене спокушав, Та вийшов і віку-- пшик. У пеклі його душа. Бо дуже вік нагрішив: Калічив, вбивав, катував. Римуй от тепер, пиши, Як він нам життя псував. У віка була втіха, Така от лиха вдача-- Робив на землі лихо, Й музику любив плачу. Помер він тепер, злодюга. Мені ж він здавався вічним. Чому я сумую? Туга, Ця зовсім мені не личить. Той вік безпощадний, вічний, Моїх двох братів здолавший... Зрубав я його, як вишню, Спалив я його назавжи.
|