Кіно  «Ідіоти»

Фрагмент перший. Лихо.

Бідолаха, знаходячись при смерті,  була без лахів,
чим викликала звірячу ненависть прочахлих.
Вона, ображена, закотила одному з них ляпас,
не розуміючи, хто кого любить, погасла.

Класно бідолаха підставила йому іншу щоку,
аж смерть від такої витівки впала в непритомність.
Вислухавши проповідь, біда кинулася через щоглу
і уткнулася в книгу «Чоловік перед лицем смерті».

Смерть з компресом на голові вирахувала всі букви.
А потім, як замукає: «А мене тут немає!»
І обертається, а перед нею чорний контур,
який переповзає на падаль чорного таргана.

Нахалюга! - Тарган відразу - до виходу,
а в очах – туман, і лиха біда падає без утіх.
Підпухлий перекручується всім тілом і до входу,
совається  голими ногами, і плаче, що не утік.

- Я скаржитимуся прокуророві! – кричить лиха.  
Перед нею з'являється бичача морда ідіота
і як замичить у відповідь: « Я - прокурор!  Паняла!»
«Бик у пампасах, закрий свого вонючого рота!»


Фрагмент другий.  «Данте,  Бодлер, Єсєнін»


Бюст Данте танцює в мімах посеред падалі,
а глибоко сидячому Бодлеру нестерпно.
У камері божевільні в істериці читають Єсєніна.
Аргонавт, що звихнувся уві сні, читає Данте.
З божевільним оком пихає  дешеву цигарку.
Колишній кульгавий артист, тремтить від думки,
що він на дуелі весь промоклий, і обтрушується.
- Фе, бля, буду, гидота! Естетика, бля, буду, зла.
З нього краплі довгими черв'яками повзуть до долу.
Непрохані гості в масках вриваються в камеру,
на  даху будинки кричать візникові таксі:
- Тут, тут зупинися, за вибоїнами!
Злива в очах мелькає і гуде прямо у вухах.
Кульгавий затрясся  короткими  вусами,
сміючись, чорна маска єхіднічає, і хихикає .
Хтось нахиляє його  гачкуватим носом у  вікно...
А там під казанками  парасольок в пальтечках
стукають каблуками в приворотних тумбах
фантазії Данте. За гострими боками коридорів
шмигають по бульвару секунданти Бодлера.
Спить на кріслі кішка, гикаючи на подуськаваніє
Єсєніна, який гризучи олівець, зігнувшись
і спотикаючись, наткнувся випадково на жарти,
які  чеше смертник з сивими бровами.
Перефарбувавши йому сиві брови на чорні,
невідома маска кинули його у тіні тіней.
А там: Данте,  Бодлер,  Єсєнін  - радіють.


Фрагмент третій. Згубне місце.


Припадочний тягався з трупом, де завгодно.
Йому в нужник, а нам, де ближче під шумок
вискакувати з сцени, танцювати з одно-
статевим барабаном  без  жінок.

Захоплені  танком відразу  в раж ходили.  
І всі навколо підкидали швидкі ноги.
Під сморід не тушимого феєрку  
припадочний тягався як-під ВЄРКУ.

На трупі все ж таки була біла білизна,
в очах якого вже не було і віконця.
Труп піднімався не з роялю а із ліжка
в паскудній ковдрі  протирав очища.

Не вдохновляючись, весь білий за межею
відразу ж причесався, сподівався
всіх вирізати діток  по-під  шию,
щоб  шепіт тарганів на спів зірвався.

З дванадцяти  труп знову грав  в шантані
Він весь у зморшках тут крутив  все танці.
Так відкотивши вибарвлені  штанці,
він роздягався і шкілетив Ганці.

Рівняв борідку, смородом  смеркався.
Трупівниця, що  йшла з ним за життя.
Таки вела припадочного   касу,
щоб  тріпотів кістками на балконі.