Кіно «Ідіоти» Фрагмент перший. Лихо. Бідолаха, знаходячись при смерті, була без лахів, чим викликала звірячу ненависть прочахлих. Вона, ображена, закотила одному з них ляпас, не розуміючи, хто кого любить, погасла. Класно бідолаха підставила йому іншу щоку, аж смерть від такої витівки впала в непритомність. Вислухавши проповідь, біда кинулася через щоглу і уткнулася в книгу «Чоловік перед лицем смерті». Смерть з компресом на голові вирахувала всі букви. А потім, як замукає: «А мене тут немає!» І обертається, а перед нею чорний контур, який переповзає на падаль чорного таргана. Нахалюга! - Тарган відразу - до виходу, а в очах – туман, і лиха біда падає без утіх. Підпухлий перекручується всім тілом і до входу, совається голими ногами, і плаче, що не утік. - Я скаржитимуся прокуророві! – кричить лиха. Перед нею з'являється бичача морда ідіота і як замичить у відповідь: « Я - прокурор! Паняла!» «Бик у пампасах, закрий свого вонючого рота!» Фрагмент другий. «Данте, Бодлер, Єсєнін» Бюст Данте танцює в мімах посеред падалі, а глибоко сидячому Бодлеру нестерпно. У камері божевільні в істериці читають Єсєніна. Аргонавт, що звихнувся уві сні, читає Данте. З божевільним оком пихає дешеву цигарку. Колишній кульгавий артист, тремтить від думки, що він на дуелі весь промоклий, і обтрушується. - Фе, бля, буду, гидота! Естетика, бля, буду, зла. З нього краплі довгими черв'яками повзуть до долу. Непрохані гості в масках вриваються в камеру, на даху будинки кричать візникові таксі: - Тут, тут зупинися, за вибоїнами! Злива в очах мелькає і гуде прямо у вухах. Кульгавий затрясся короткими вусами, сміючись, чорна маска єхіднічає, і хихикає . Хтось нахиляє його гачкуватим носом у вікно... А там під казанками парасольок в пальтечках стукають каблуками в приворотних тумбах фантазії Данте. За гострими боками коридорів шмигають по бульвару секунданти Бодлера. Спить на кріслі кішка, гикаючи на подуськаваніє Єсєніна, який гризучи олівець, зігнувшись і спотикаючись, наткнувся випадково на жарти, які чеше смертник з сивими бровами. Перефарбувавши йому сиві брови на чорні, невідома маска кинули його у тіні тіней. А там: Данте, Бодлер, Єсєнін - радіють. Фрагмент третій. Згубне місце. Припадочний тягався з трупом, де завгодно. Йому в нужник, а нам, де ближче під шумок вискакувати з сцени, танцювати з одно- статевим барабаном без жінок. Захоплені танком відразу в раж ходили. І всі навколо підкидали швидкі ноги. Під сморід не тушимого феєрку припадочний тягався як-під ВЄРКУ. На трупі все ж таки була біла білизна, в очах якого вже не було і віконця. Труп піднімався не з роялю а із ліжка в паскудній ковдрі протирав очища. Не вдохновляючись, весь білий за межею відразу ж причесався, сподівався всіх вирізати діток по-під шию, щоб шепіт тарганів на спів зірвався. З дванадцяти труп знову грав в шантані Він весь у зморшках тут крутив все танці. Так відкотивши вибарвлені штанці, він роздягався і шкілетив Ганці. Рівняв борідку, смородом смеркався. Трупівниця, що йшла з ним за життя. Таки вела припадочного касу, щоб тріпотів кістками на балконі.
|