Сонет 3

А може і не в сталінщині суть…
І ми – одвічно щирі самоїди,
І теплу кров свою давно вже ссуть
Діди мої, брати мої, сусіди?

Чи склалось так, чи власна то вина,–
А нас з Європою єднає лиш повітря.
І недарма на серці вічний знак
Незвіданого, як болюче вістря.

Ми зроду-віку добрі отакі,
Що ворогів жаліємо й шануєм.
А для дітей уперто тешем кіл
Та крадемо тихенько кінську збрую,

Щоб осідлавши доброго коня,
Сини не поскакали навмання.