Сонет 3 А може і не в сталінщині суть… І ми – одвічно щирі самоїди, І теплу кров свою давно вже ссуть Діди мої, брати мої, сусіди? Чи склалось так, чи власна то вина,– А нас з Європою єднає лиш повітря. І недарма на серці вічний знак Незвіданого, як болюче вістря. Ми зроду-віку добрі отакі, Що ворогів жаліємо й шануєм. А для дітей уперто тешем кіл Та крадемо тихенько кінську збрую, Щоб осідлавши доброго коня, Сини не поскакали навмання.
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”